У скільки років можна починати займатися сексом юнакові і у скільки дівчині?

Скажіть зі скількох років заняття сексом не переслідується по закону? У скільки років можна починати займатися сексом юнакові і у скільки дівчині? І що може за це бути. Заранее спасибо.
Володимир! Почитайте ось це. Самі розберетесь. СУДОВА ПРАКТИКА І ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ згвалтуванні і насильницьких дій сексуального характеру Т.О. КОШАЕВА Т.О. Кошаева, старший науковий співробітник відділу кримінального законодавства та судоустрою Інституту законодавства та порівняльного правознавства при Уряді Російської Федерації, кандидат юридичних наук, доцент. Кримінальне законодавство Російської Федерації встановлює відповідальність за вчинення злочинів, які зазіхають на статеву недоторканність і статеву свободу людини. Такі злочини, як правило, пов'язані з сексуальним насильством, проявляються в грубому порушенні нормальних статевих відносин у суспільстві. У науці кримінального права такі діяння іменуються статевими злочинами, які і являють собою посягання на нормальний уклад статевого життя, порушують права людини, яка досягла певного віку, на статеву свободу, а також права неповнолітніх, їх статеву недоторканність. У главі 18 КК РФ "Злочини проти статевої недоторканості та статевої свободи особистості" нарівні з такими злочинами, як спонука до дій сексуального характеру (ст. 133), статеві зносини і інші дії сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 134 ), розпусні дії (ст. 135), передбачена відповідальність і за найбільш тяжкі діяння, такі як згвалтування (ст. 131) і насильницькі дії сексуального характеру (ст. 132). Слід визнати факт, що в КК РФ 1996 року в порівнянні з КК РРФСР 1960 року в цілому значно розширив сферу захисту від посягань на статеві стосунки. Статеві злочини відносяться до найбільш тяжких посягань на особу, що заподіюють величезний моральну і фізичну шкоду потерпілим. Застосування психічного і фізичного насильства, особлива жорстокість, заподіяння смерті потерпілим та інші тяжкі наслідки є складовою практично всіх статевих злочинів. Одним з найбільш тяжких статевих злочинів визнається згвалтування, відповідальність за яке передбачена в ст. 131 КК РФ. У порівнянні зі ст. 117 КК РРФСР ст. 131 КК РФ піддалася істотним змінам і доповненням, суть яких в тому, що за згвалтування передбачено покарання, якщо воно відбувається з особливою жорстокістю, що спричинило зараження венеричним захворюванням, ВІЛ-інфекцією, смерть потерпілої з необережності. Однак кримінальне законодавство з часом продовжує змінюватися, що стосується також і відповідальності за статеві злочини. Зокрема, Федеральним законом від 8 грудня 2003 р. з ч. 2 ст. 131 КК був виключений таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення діяння "неодноразово або особою, яка раніше вчинила насильницькі дії сексуального характеру", що відповідає виключенню зі УК ст. 16. 15 червня 2004 було прийнято нову Постанову Пленуму Верховного Суду Російської Федерації "Про судову практику у справах про злочини, передбачені статтями 131 і 132 Кримінального кодексу Російської Федерації". --------------------------------- Див: Бюлетень Верховного Суду Російської Федерації. 2004. N 8. С. 2 - 5. Згідно з ч. 1 ст. 131 КК згвалтування являє собою статеві зносини із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування до потерпілої або до інших осіб або з використанням безпорадного стану потерпілої. Кваліфікуючими ознаками згвалтування є вчинення діяння групою осіб, групою осіб за попередньою змовою або організованою групою, поєднане з погрозою вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, а також вчинене з особливою жорстокістю по відношенню до потерпілої або до інших осіб, а також спричинило зараження потерпілої венеричним захворюванням і свідомо неповнолітньої (п. п. "б" - "д" ч. 2). Особливо кваліфікуючими ознаками згвалтування визнаються діяння, які спричинили необережно смерть потерпілої, або спричинили з необережності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої, зараження її ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі наслідки, а також згвалтування потерпілої, свідомо не досягла чотирнадцятирічного віку (п. п. "а "-" в "ч. 3). За своєю суттю згвалтування відрізняється від інших статевих злочинів і, зокрема, від насильницьких дій сексуального характеру. Так, в Постанові Пленуму Верховного Суду від 15 червня 2004 р. "Про судову практику у справах про злочини, передбачені статтями 131 і 132 Кримінального кодексу Російської Федерації" вказується, що під статевими зносинами слід розуміти вчинення статевого акту між чоловіком і жінкою, під мужолозтвом - сексуальні контакти між чоловіками, під лесбіянство - сексуальні контакти між жінками. Під іншими діями сексуального характеру слід розуміти задоволення статевої потреби іншими способами, включаючи примушування жінкою чоловіка до скоєння статевого акту шляхом застосування насильства чи погрози його застосування. Так, дослідження показують, що при здійсненні винними насильницьких сексуальних дій значна частина потерпілих - 84,6% чинили опір злочинцю, 38,4% з них чинили активний опір і лише 15,4% потерпілих не чинили опору. Причини такої поведінки потерпілих полягають в наступному: несподіванка відбувається, боязнь злочинця, вислів їм загроз, інтенсивне побиття, що нейтралізує волю до опору, відсутність фізичної можливості чинити опір, неадекватне усвідомлення того, що відбувається з причини розумової відсталості. --------------------------------- Див: Єгошина Г.А. Характерні особливості поведінки неповнолітніх потерпілих від сексуальних посягань. Злочинність як загроза національній безпеці. Ульяновськ, 1998. С. 278 - 279. Особистість винних у вчиненні статевих злочинів і, зокрема, згвалтування характеризується найбільшим ступенем сексуальної агресивності, небажанням рахуватися з моральністю та нормами моралі в суспільстві, зневажливим ставленням до своїх жертв, статевої розбещеністю. Аналіз судової практики в кримінальних справах про вчинення статевих злочинів показує, що такі злочини, як згвалтування, насильницькі дії сексуального характеру нерідко скоюються особами (майже 75%), які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, що хоча і не визнається кримінальним законом обтяжуючою покарання обставиною, може бути враховано судом при визначенні їм виду та міри кримінального покарання. Значну частину засуджених такої категорії становлять особи без певного місця проживання і занять, приїжджі особи, які втратили родину. Соціальна невлаштованість, зубожіння, втрата соціальних зв'язків нерідко штовхають чоловіків на пошук випадкових об'єктів інтимного спілкування і нових форм сексуальної близькості. Підгрунтя для вчинення згвалтувань готують поширюються останнім часом у молодіжному середовищі сексуальні субкультури. --------------------------------- Див: Курс російського кримінального права. Особлива частина / За ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. М., 2002. С. 232. Винним за ст. 131 КК РФ визнається особа лише чоловічої статі, яка досягла на момент скоєння злочину чотирнадцятирічного віку. Абсолютно невірно визнавати суб'єктом згвалтування осіб жіночої статі, хоча такі судження є. Однак таке виключається і перш за все по всім фізіологічним характеристикам людей різної статі. Особи жіночої статі можуть визнаватися лише співучасниками у вчиненні такого злочину, а саме виступати в ролі організаторів, підбурювачів, пособників. По суб'єкту згвалтування відрізняється від іншого діяння, а саме насильницьких дій сексуального характеру (ст. 132 КК РФ), винним у такому разі може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі. Насильницькі дії сексуального характеру характеризуються мужолозтвом, лесбіянство чи іншими діями сексуального характеру, що здійснюються із застосуванням насильства чи загрози його застосування до потерпілого (потерпілої) або до інших осіб або з використанням безпорадного стану потерпілого (потерпілої) (ч. 1). Ті самі діяння, вчинені групою осіб, групою осіб за попередньою змовою або організованою групою, з'єднані з погрозою вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, а також вчинені з особливою жорстокістю по відношенню до потерпілого (потерпілої) або до інших осіб, що спричинили зараження потерпілого (потерпілої ) венеричним захворюванням, вчинені у відношенні свідомо неповнолітнього (неповнолітньої), караються відповідно до п. п. "б" - "д" ч. 2 ст. 132 КК. Діяння, передбачені ч. 1 і ч. 2 цієї статті, якщо вони спричинили по необережності смерть потерпілого (потерпілої) або з необережності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого (потерпілої), а також зараження його (її) ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі наслідки, або якщо вони вчинені щодо особи, що свідомо не досягла чотирнадцятирічного віку, караються відповідно до п. п. "а" - "в" ч. 3 ст. 132 КК. Статеві злочини, передбачені ст. ст. 131 і 132 КК РФ, у всіх випадках їх вчинення сполучені із застосуванням фізичного насильства або загрози його застосування. Такі злочини відрізняються від злочинів проти здоров'я тим, що умисел винних спрямований на згвалтування або інші насильницькі дії сексуального характеру, тобто задоволення статевої потреби мимо волі потерпілих. У той час як заподіяння шкоди здоров'ю різного ступеня тяжкості супроводжується іншою метою, а саме нанесенням побоїв, катувань, заподіянням хворобливих відчуттів, фізичних і моральних страждань. Однак при вчиненні згвалтування або інших насильницьких дій сексуального характеру фізичне насильство також сполучено, як правило, з нанесенням побоїв, заподіянням різного ступеня тяжкості шкоди здоров'ю. Так, у разі заподіяння потерпілим тяжкої шкоди здоров'ю або вчинені з особливою жорстокістю дії винних повинні кваліфікуватися відповідно по п. "в" ч. 2 ст. 131 або п. "в" ч. 2 ст. 132 КК РФ. Застосування фізичного насильства при вчиненні статевих злочинів слід відрізняти від іншого кваліфікуючої ознаки, а саме "безпорадного стану" потерпілих (ч. 1 ст. 131, ч. 1 ст. 132 КК). Так, в одному випадку винний може вчинити злочинні дії, при цьому скористатися безпорадним станом потерпілої особи (в силу малолітнього віку, душевного стану і інше), а в іншому випадку можливе особисту участь у приведенні жертви в таке безпорадне стан, наприклад введення наркотичних, психотропних речовин, а також примушування до вживання алкогольних напоїв та інше. Зокрема, в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 15 червня 2004 р. вказується, що згвалтування (ст. 131 КК РФ) і насильницькі дії сексуального характеру (ст. 132 КК РФ) слід визнавати вчиненими з використанням безпорадного стану потерпілої особи в тих випадках, коли воно в силу свого фізичного або психічного стану (слабоумство чи інший психічний розлад, фізичні вади, інший хворобливий або несвідомий стан, малолітній або старий вік і т.п.) не могло розуміти характер і значення вчинених з ним дій або чинити опір винному особі. При цьому особа, здійснюючи згвалтування або насильницькі дії сексуального характеру, має усвідомлювати, що потерпіла особа перебуває в безпорадному стані. Вивчення судової практики в кримінальних справах про такі злочини показує, що, як правило, такі діяння поєднані із застосуванням фізичного насильства, погроз заподіяння шкоди здоров'ю або смерті своїм жертвам. Крім того, нерідко винні особи скоюють саме два злочини, які передбачені ст. ст. 131 і 132 КК РФ. З цього приводу в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 15 червня 2004 р. є наступне роз'яснення. Так, у разі якщо умислом особи охоплюється вчинення ним (у будь-якій послідовності) згвалтування і насильницьких дій сексуального характеру відносно однієї і тієї ж потерпілої, вчинене слід оцінювати як сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 131 і 132 КК РФ. При цьому для кваліфікації вчиненого не має значення, чи був розрив у часі в ході вчинення відносно потерпілої особи згвалтування і насильницьких дій сексуального характеру. Заподіяння шкоди здоров'ю після вчинення згвалтування або насильницьких дій сексуального характеру кваліфікується як реальна сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 131, 132 КК РФ і відповідного злочину проти особистості. --------------------------------- Див: Бюлетень Верховного Суду Російської Федерації. 2003. N 3. С. 8 - 9. Думінічскім районним судом Калузької області 26 лютого 2001 Джабар засуджений за ч. 4 ст. 111, п. "а" ч. 3 ст. 131 і за п. "а" ч. 3 ст. 132 КК РФ. Він визнаний винним в умисному спричиненні Г. з особливою жорстокістю тяжкої шкоди здоров'ю, що спричинило з необережності смерть потерпілої, а також в її згвалтуванні та здійсненні у відношенні її насильницьких дій сексуального характеру неодноразово, з особливою жорстокістю, що призвели по необережності смерть потерпілої. Судова колегія у кримінальних справах Калузького обласного суду вирок щодо Джабарова змінила, виключила вказівку про його засудження за ч. 4 ст. 111 КК РФ. Заступник Генерального прокурора Російської Федерації в протесті порушив питання про скасування ухвали судової колегії в кримінальних справах Калузького обласного суду та постанови Президії того ж суду та направлення справи на новий касаційний розгляд. Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду Російської Федерації 28 березня 2002 задовольнила протест. У наведеному прикладі з судової практики важливо було встановлення того факту, що винний заподіяв шкоду здоров'ю потерпілої після вчинення згвалтування або насильницьких дій сексуального характеру, тому в даному випадку є реальна сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 131, 132, а також ч. 4 ст. 111 КК РФ. У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 15 червня 2004 р. вказується, що якщо при згвалтуванні або здійсненні насильницьких дій сексуального характеру або замаху на них заподіюється тяжка шкода здоров'ю, дії винної особи кваліфікуються за відповідною частиною ст. 131 або ст. 132 КК РФ і за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 111 КК РФ. Застосування насильства при згвалтуванні і здійсненні насильницьких дій сексуального характеру, в результаті якого такими діяннями потерпілій особі заподіюється легкий або середньої тяжкості шкоди здоров'ю, охоплюється диспозиціями ст. ст. 131 і 132 КК РФ. При кваліфікації статевих злочинів важливе значення має вік потерпілої особи. Кримінальна відповідальність настає за вчинення згвалтування або насильницькі дії сексуального характеру, які мали місце як у відношенні неповнолітніх, так і відносно малолітніх осіб (п. "д" ч. 2, п. "в" ч. 3 ст. 131 і п. "д" ч. 2, п. "в" ч. 3 ст. 132 КК РФ). Згідно п. 14 названого Постанови відповідальність за вчинення згвалтування або насильницьких дій сексуального характеру у відношенні свідомо неповнолітнього особи або не досягла чотирнадцятирічного віку настає лише у випадках, коли винна особа достовірно знало про вік потерпілої особи (було родичем, знайомим, сусідом) або коли зовнішній вигляд потерпілої особи явно свідчив про його вік. Сумлінне оману, що виникло на підставі того, що вік потерпілої особи наближається до вісімнадцятиріччя або в силу акселерації воно виглядає дорослішим свого віку, виключає поставлення винної особи даного кваліфікуючої ознаки. Так, кримінальна відповідальність за п. "д" ч. 2 ст. 131 і п. "д" ч. 2 ст. 132 КК РФ настає лише тоді, коли винному завідомо відомо про неповнолітньому віці потерпілої. Нижегородським районним судом м. Нижнього Новгорода 7 липня 1997 Криджаян засуджений за ч. 3 ст. 30, п. "д" ч. 2 ст. 131, п. "д" ч. 2 ст. 132 КК РФ. Він визнаний винним у замаху на згвалтування, тобто замаху на статеві зносини зі свідомо неповнолітньої із застосуванням насильства і в здійсненні дій сексуального характеру з застосуванням насильства у відношенні свідомо неповнолітньої. 4 лютого 1997 Криджаян в стані алкогольного сп'яніння зустрів раніше незнайомих неповнолітніх Ф. і К. 1981 року народження. На його запитання про вік вони відповіли, що їм по 18 років. Он купил пакет вина "Изабелла" и пригласил их в автомобиль "Волга" выпить вина, при этом обещал кое-что показать. Ф. и К. согласились и сели в автомобиль, в котором, кроме Крыджаяна, находились его знакомый П. и водитель (личность которого следствием не установлена). Когда автомобиль тронулся, Крыджаян начал принуждать девушек выпить водки или вина. Ф. отказалась, а К. была вынуждена выпить стакан вина, после чего обе попросили выпустить их из машины, но Крыджаян препятствовал этому, ударил К. рукой по лицу и велел водителю ехать на ул. Фруктовую, где он снимал квартиру Несмотря на сопротивление Ф., Крыджаян, применив силу, повел ее в подъезд дома. К., воспользовавшись тем, что ее никто не держал, убежала. Опасаясь, что Крыджаян изнасилует Ф., она из квартиры соседнего дома позвонила в милицию и сообщила о происшедшем. В это время Крыджаян в квартире, желая изнасиловать Ф., заставил ее раздеться, помыть его в ванной комнате, после чего совершил с ней насильственные действия сексуального характера, а затем сказал, что изнасилует ее. Она просила его не делать этого, говорила, что ей всего 14 лет и что она девственница. Однако он, преодолевая сопротивление Ф., пытался совершить насильственный половой акт, но умысел до конца довести не смог, так как в дверь позвонили работники милиции и потребовали открыть дверь. Крыджаян был задержан. Из материалов уголовного дела в отношении Крыджаяна следует, что последний находился в заблуждении о возрасте потерпевшей Ф. Фактически о своем несовершеннолетии потерпевшая Ф. сообщила виновному только после совершения им в отношении ее действий сексуального характера. Вывод суда о том, что потерпевшая соответствует несовершеннолетнему возрасту, не был подтвержден доказательствами. На основании изложенного Президиум Нижегородского областного суда изменил приговор: переквалифицировал действия Крыджаяна с п. "д" ч. 2 ст. 132 УК РФ на ч. 1 ст. 132 УК РФ, в остальной части приговор оставил без изменения. Кроме того, суд правильно оценив действия Крыджаяна, квалифицировал их также по ч. 3 ст. 30 УК РФ как покушение на изнасилование. В данном случае преступление не было доведено до конца по независящим от виновного обстоятельствам. Так, п. 5 Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 15 июня 2004 г. указывает на то, что при решении вопроса, содержится ли в действиях лица оконченный состав изнасилования или насильственных действий сексуального характера либо лишь признаки покушения на совершение таких преступных действий, судам следует выяснять, действовало ли лицо с целью совершить изнасилование или насильственные действия сексуального характера, а также явилось ли применение насилия средством к достижению указанной цели, которая не была осуществлена по независящим от него причинам. --------------------------------- См.: Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. 2002. N 11. С. 10 - 11. Судебная практика показывает, что преступление, предусмотренное ст. 131 УК РФ, может быть сопряжено с самым тяжким преступлением против жизни - убийством потерпевшего, а в некоторых случаях при совершении половых преступлений жертвами могут быть и иные лица, которые оказались рядом с потерпевшими. Так, по приговору Верховного Суда Республики Татарстан от 4 мая 2001 г. Закиров, не имевший судимости, осужден по ч. 1 ст. 131, п. п. "а", "в", "к" ч. 2 ст. 105 УК РФ . Он был признан виновным в изнасиловании А. и сопряженном с ним ее убийстве, а также в убийстве второго лица (Мизюкова), заведомо для него находившегося в беспомощном состоянии в силу инвалидности. Согласно показаниям Закирова после совместного с А. употребления спиртных напитков он с целью совершения полового сношения, преодолев сопротивление, раздел А. и лег на нее, однако не помнит, смог ли совершить половой акт. А. сопротивлялась и заявила, что о случившемся сообщит в милицию. Подумав, что его могут привлечь к уголовной ответственности, он решил убить А., а также инвалида Мизюкова, который все видел. С этой целью он за волосы стащил А. с кровати на пол и нанес ей по голове удары руками, кочергой, кирпичом и молотком. Затем лежавшего на диване Мизюкова ударил примерно пять раз молотком по голове, после этого снова подошел к А. и еще несколько раз ударил ее по голове молотком, который затем убрал в пакет, дома с одежды смыл кровь. Показания Закирова об обстоятельствах совершенных им преступлений подтверждаются данными протокола осмотра места происшествия, актами судебно-биологической и судебно-медицинской экспертиз, согласно которым на упомянутых Закировым орудиях преступления обнаружена кровь потерпевших, а их смерть наступила соответственно от открытой черепно-мозговой (у А.) и закрытой черепно-лицевой (у Мизюкова) травм, которые причинены при ударах по голове твердыми предметами с ограниченной поверхностью. Убийство не является последствием изнасилования, поэтому лишение жизни потерпевшей, совершенное до, в процессе либо после изнасилования, является самостоятельным преступлением, не входящим в понятие иных тяжких последствий п. "б" ч. 3 ст. 131 УПК и подлежит самостоятельной квалификации . --------------------------------- См.: Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. 2003. N 1. С. 20 - 21. См.: Курс уголовного права. Особенная часть. М., 2002. С. 241. В п. 16 Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 15 июня 2004 г. указывается, что при совершении убийства в процессе изнасилования или насильственных действий сексуального характера содеянное виновными лицами подлежит квалификации по совокупности преступлений, предусмотренных п. "к" ч. 2 ст. 105 и ч. 1 ст. 131 или ч. 1 ст. 132 УК РФ. Также квалифицируются деяния, если они совершены после окончания изнасилования либо по мотивам мести за оказанное сопротивление. Как видно из материалов уголовного дела, виновный Закиров активно способствовал раскрытию преступлений, добровольно выдал орудия преступления, что судом признано смягчающим наказание обстоятельством. Судебная практика по уголовным делам о половых преступлениях свидетельствует о том, что такие умышленные действия могут быть совершены не только одним лицом, но и в соучастии. Уголовная ответственность за изнасилование, совершенное группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной группой, предусмотрена п. "б" ч. 2 ст. 131, а насильственные действия сексуального характера, совершенные группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной группой, квалифицируются по п. "б" ч. 2 ст. 132 УК РФ. Согласно п. 10 Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 15 июня 2004 г. изнасилование и насильственные действия сексуального характера следует признавать совершенными группой лиц (группой лиц по предварительному сговору, организованной группой) не только в тех случаях, когда несколькими лицами подвергается сексуальному насилию одно или несколько потерпевших лиц, но и тогда, когда виновные лица, действуя согласованно и применяя насилие или угрозу его применения в отношении нескольких лиц, затем совершают насильственный половой акт либо насильственные действия сексуального характера с каждым или хотя бы с одним из них. При этом действия лиц, лично не совершавших насильственного полового акта или насильственных действий сексуального характера, но путем применения насилия содействовавших другим лицам в совершении преступления, следует квалифицировать как соисполнительство в групповом изнасиловании или совершении насильственных действий сексуального характера (ч. 2 ст. 33 УК РФ). Групповое преступление всегда представляет собой повышенную общественную опасность, физическое насилие над потерпевшими лицами, как правило, сопровождается особой жестокостью, садизмом, издевательством, угрозами, глумлением над своими жертвами, а в отдельных случаях приводит к лишению жизни потерпевших. В п. 12 Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 15 июня 2004 г., в частности, указывается, что изнасилование или насильственные действия сексуального характера следует признавать совершенными с особой жестокостью, если в процессе этих действий потерпевшему или другим лицам умышленно причинены физические или нравственные мучения и страдания. Особая жестокость может выражаться в издевательстве и глумлении над потерпевшим лицом, истязании в процессе изнасилования, в причинении телесных повреждений, в совершении изнасилования или насильственных действий сексуального характера в присутствии родных или близких потерпевшего лица или других лиц. При этом суду следует иметь в виду, что при квалификации таких действий по признаку особой жестокости необходимо устанавливать умысел виновного лица на причинение потерпевшим особых мучений и страданий. Кроме того, ответственность за совершение любого преступления с особой жестокостью, садизмом, издевательством, а также мучениями для потерпевших наступает по соответствующей статье Особенной части УК РФ и п. "и" ч. 1 ст. 63 УК РФ. При наличии квалифицирующих признаков изнасилования либо насильственных действий сексуального характера при проведении следственных действий, а также в судебном заседании должны приводиться подтверждающие виновность фактические данные. В противном случае недоказанность вины лиц, обвиняемых в совершении половых преступлений, может привести к отмене приговора, а уголовное дело направлено на новое судебное рассмотрение. Так, Нижегородским областным судом 24 апреля 2003 г. были осуждены Соболев по ч. 3 ст. 30, п. п. "б", "в" ч. 2 ст. 131 УК РФ и Ермаков по ч. 3 ст. 30, п. п. "б", "в" ч. 2 ст. 131, п. "к" ч. 2 ст. 105 УК РФ. По п. п. "в", "д", "ж", "к" ч. 2 ст. 105 УК РФ Соболев был оправдан за недоказанностью его участия в преступлении . Соболев и Ермаков признаны виновными в покушении на изнасилование Б. группой лиц, а Ермаков - в убийстве Б., сопряженном с покушением на ее изнасилование. --------------------------------- См.: Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. 2003. N 7. С. 9 - 10. 21 июня 2001 г. вечером они, распивая спиртные напитки возле садоводческого общества "Лесная поляна", увидели проходившую мимо незнакомую им Б. Соболев решил ее изнасиловать и повалил на землю преодолевая ее сопротивление, он пытался совершить насильственный половой акт. В это время Ермаков начал помогать Соболеву: угрожая убийством, нанес Б. удары ногой по голове и причинил смертельную черепно-мозговую травму. Действия Соболева и Ермакова были пресечены проходившими мимо отцом и сыном Кузнецовыми. По дороге в больницу в машине скорой помощи, не приходя в сознание, потерпевшая скончалась. Судебная коллегия по уголовным делам Верховного Суда Российской Федерации 29 июля 2002 г., рассмотрев дело по кассационной жалобе потерпевшей К., родственницы погибшей Б., на приговор в части оправдания Соболева по п. п. "в", "д", "ж" и "к" ч. 2 ст. 105 УК РФ, приговор отменила и дело направило на новое судебное рассмотрение. При расследовании уголовных дел об изнасиловании необходимо более тщательно исследовать обстоятельства дела, а именно давать оценку показаниям подозреваемых (обвиняемых) в совершении преступления, опросу свидетелей, заключениям судебно-медицинских экспертов, состоянию потерпевших лиц, способам убийств, так как указанное может существенно повлиять на выводы суда относительно квалификации действий виновных лиц и на назначение им наказания. Так, по делу в отношении Соболева государственный обвинитель просил оправдать его по п. п. "в", "д", "ж", "к" ч. 2 ст. 105 УК РФ за недоказанностью вины, а из обвинения Ермакова исключить квалификацию его действий по п. п. "в", "д", "ж" ч. 2 ст. 105 УК РФ, как не нашедших своего подтверждения. Таким образом, прокурор частично отказался от предъявленного Соболеву обвинения и частично изменил его в сторону смягчения в отношении Ермакова. Согласно ч. ч. 7, 8 ст. 246 УПК РФ отказ государственного обвинителя от обвинения влечет за собой прекращение уголовного дела или уголовного преследования полностью или частично, а исключение из юридической квалификации деяния признаков преступления, отягчающих наказание, устанавливает для суда новые пределы обвинения подсудимых. Таким образом, отказ прокурора от обвинения и его изменение в сторону смягчения означает, что суд должен учесть новые открывшиеся обстоятельства уголовного дела. Как было отмечено, по вопросу квалификации изнасилования группой лиц, группой лиц по предварительному сговору, организованной группой в п. 10 Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 15 июня 2004 г., в частности, указывается, что при квалификации действий лиц по п. "б" ч. 2 ст. 131 или п. "б" ч. 2 ст. 132 УК РФ необходимо учитывать положения ч. ч. 1, 2 и 3 ст. 35 УК РФ. До принятия Федерального закона от 8 декабря 2003 г., которым из УК РФ исключена ст. 16, ответственность за деяния, совершенные неоднократно или лицом, ранее совершившим изнасилование или насильственные действия сексуального характера, была предусмотрена в п. "а" ч. 2 ст. 131 и п. "а" ч. 2 ст. 132 УК РФ. Неоднократность понималась как фактическое совершение изнасилования либо насильственных действий сексуального характера два или более раза, независимо от осуждения за первое преступление. Так, по приговору Октябрьского районного суда г. Калининграда 17 декабря 1998 г. Ларин осужден по п. "в" ч. 2 ст. 131 УК РФ и по п. п. "а", "в" ч. 2 ст. 132 УК РФ . Он признан виновным в совершении изнасилования и насильственных действий сексуального характера. В ночь на 23 июня 1998 г. Ларин в состоянии алкогольного опьянения в заброшенном саду напал на П., избил ее и, угрожая убийством, изнасиловал, после чего, удерживая потерпевшую на земле и вновь угрожая расправой, совершил с ней насильственные действия сексуального характера. Судебная коллегия по уголовным делам Калининградского областного суда приговор изменила и исключила осуждение Ларина по п. "а" ч. 2 ст. 132 УК РФ. Заместитель Генерального прокурора Российской Федерации в своем протесте указал, что кассационная инстанция необоснованно исключила из обвинения Ларина п. "а" ч. 2 ст. 132 УК РФ, мотивируя свое решение тем, что насильственные действия сексуального характера он совершил сразу после изнасилования П. и эти действия охватывались единым умыслом на удовлетворение половой страсти. Такое обоснование, по мнению прокурора, противоречит положениям ст. 16 и п. "а" ч. 2 ст. 132 УК РФ. Судебная коллегия по уголовным делам Верховного Суда Российской Федерации 26 октября 1999 г. протест удовлетворила, определение и постановление областного суда отменила, а дело направила на новое кассационное рассмотрение. Было установлено, что суд второй инстанции признал правильным выводы районного суда о том, что Ларин совершил два преступления в отношении П. - изнасилование, а затем насильственные действия сексуального характера, однако исключил вопреки этому из обвинения Ларина п. "а" ч. 2 ст. 132 УК РФ, при этом кассационная коллегия не указала, какой закон был нарушен районным судом при правовой оценке действий виновного. Вместе с тем в соответствии со ст. 351 УПК РСФСР при отмене или изменении приговора в определении должно быть указано, требование каких статей закона нарушены и в чем заключаются нарушения или в чем состоит необоснованность приговора. --------------------------------- См.: Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. 2000. N 11. С. 10. По вопросу о квалификации преступлений, предусмотренных ст. ст. 131 и 132 УК РФ, в п. п. 8 и 9 Постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 15 июня 2004 г. имеется следующее разъяснение: в тех случаях, когда несколько половых актов либо насильственных действий сексуального характера не прерывались либо прерывались на непродолжительное время и обстоятельства совершения изнасилования или насильственных действий сексуального характера свидетельствовали о едином умысле виновного лица на совершение указанных тождественных действий, содеянное следует рассматривать как единое продолжаемое преступление, подлежащее квалификации по соответствующим частям ст. 131 или ст. 132 УК РФ. В тех случаях, когда в действиях лица содержатся признаки совершения в отношении потерпевшего лица изнасилования или насильственных действий сексуального характера при отягчающих обстоятельствах, содеянное надлежит квалифицировать по соответствующим частям ст. ст. 131 и 132 УК РФ. Также следует отметить, что в новой редакции ст. 17 УК РФ под совокупностью преступлений признается совершение двух или более преступлений, ни за одно из которых лицо не было осуждено. Положения указанной статьи необходимо принимать во внимание и при квалификации преступлений, предусмотренных ст. ст. 131 и 132 УК РФ. Відповідно до ч. 3 ст. 20 УПК РФ уголовные дела о преступлениях, предусмотренных ч. 1 ст. 131 и ч. 1 ст. 132 УК РФ, считаются уголовными делами частно-публичного обвинения. Такие уголовные дела возбуждаются по заявлению потерпевших лиц, однако прекращению в связи с примирением с обвиняемым не подлежат. По ныне действующему УПК РФ уголовные дела частно-публичного обвинения вправе возбудить не только прокурор, но и с его согласия также следователь и дознаватель.
Також читайте